Анотація
на досвід «Розвиток критичного мислення на уроках української мови та літератури»
Автор Байбара Зінаїда Миколаївна, учитель вищої категорії, учитель-методист Новопетрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
с.Новопетрівка Бердянського району Запорізької області
Досвід «Розвиток критичного мислення на уроках української мови та літератури» сприяє виконанню завдань, висунутих Державною національною програмою «Освіта», підкреслює, що головною проблемою сучасної освіти є формування ключових компетентностей школяра.
Необхідною умовою творчої самореалізації особистості є формування суб’єктивного досвіду і використання його в продуктивній діяльності. У зв’язку з цим застосування технології критичного мислення забезпечує вдосконалення аналітичних здібностей, навичок застосування знань, сприяє виробленню прагнень до пізнання нового.
У досвіді « Розвиток критичного мислення на уроках української мови та літератури» подано технологічні фази та прийоми застосування педагогічної теорії, обґрунтовується історія технології, звернено увагу на погляди методистів щодо трактування ролі критичного мислення у формуванні життєвих компетентностей школярів.
У роботі містяться обґрунтування ефективних способів практичного застосування технології на уроках української мови та літератури та пошуки ефективних засобів формування духовності при вивченні згаданих предметів.
Актуальність педагогічного досвіду
Компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти є новим концептуальним орієнтиром середньої освіти. Формуючи модель випускника , учитель повинен дбати не лише про вагу знань, які учень отримає за роки навчання у школі, а й про те, наскільки він зможе використати ці знання для досягнення успіху у житті і наскільки він готовий самореалізуватися як особистість, наскільки розуміє своє призначення, життєві цілі, смисл життя.
Виконуючи завдання Національної доктрини розвитку освіти в Україні , освітяни переходять на особистісно орієнтовані технології навчання, змінюють зміст отримання освіти. Зокрема, процес передачі знань або інформації замінюють формуванням досвіду, здатністю здійснювати аналіз, синтез , виробленням вмінь критично перевіряти інформацію та створювати власні переконання.
Для виховання комунікативної особистості, що здатна висловлювати свої думки, приймати правильні рішення, порівнювати різні точки зору найбільш придатною є технологія критичного мислення.
Актуальність застосування технології критичного мислення
ü Забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини;
ü Сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;
ü Сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
ü Дозволяє гарантувати досягнення певного стандарту освіти;
ü Забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;
ü Робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.
Мета досвіду:
Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;
Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини .
Пробудження мотивації до розвитку особистості.
Удосконалення аналітичних здібностей.
Теоретичну базу досвіду становлять праці О.П.Мокрогуза, В. Д. Шарко,
Д. Л. Десятова, які систематизували прийоми критичного мислення під час використання на різних етапах уроку. Н. І. Солошко розкрив аспекти застосування методів критичного мислення під час інтегрованих уроків. Л. М. Головашкіна акцентує увагу на необхідності розвитку вмінь і навичок працювати самостійно під час підготовки домашніх завдань.
Розуміння науковцями трактування критичного мислення можна зобразити у порівняльній таблиці.
Прізвище науковця
|
Розуміння терміну
|
Дж. Стілл,
К. Мередіт
|
Критичне мислення – це процес, подібний до читання, письма, слухання. Це активний скоординований і складний процес, який передбачає міркування з якихось сутнісних питань. Він починається із залученням інформації і закінчується прийняттям рішення.
|
Д. Клустер
|
У критичному мисленні інформація є початковим , а не кінцевим
пунктом мислення.
|
Пауло Фрейде
|
Критичне мислення проблемно-визначальна освіта, застосовуючи яку, учні займаються розв’язанням взятих з життя реальних проблем.
|
В.Д. Шарко
|
Критичне мислення – це складний процес, що починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення
|
К. О. Баханов
|
Критичне мислення - це форма творчого відображення дійсності людиною, якій притаманний розгляд ідей з багатьох точок зору відповідно до їхніх змістових зв’язківта порівняння їх з іншими ідеями.
|
Є. Полюдова
|
Критичне мислення – це уміння вибрати з усього суб’єктивного саме те, що приваблює саме тебе; уміння пояснити свій вибір, сформувати життєву позицію з певного питання.
|
Н. Юліна
|
Критичне мислення – це мислення вищого порядку.
|
Наведені розуміння відрізняються звучанням, але мають схожий зміст, тому що визначають критичне мислення як процес, який передбачає постановку питання і пошук відповіді, визначення проблеми і знаходження шляхів її розв’язання.
Упровадження в практику технології критичного мислення вимагає в першу чергу розуміння ознак критичного мислення. На думку І.П. Лісовець та
Л.М.Ковінько, найважливішою ознакою критичного мислення є самостійність, бо мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно носить індивідуальний характер. Друга характерна ознака критичного мислення –інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Щоб дійти певного висновку, треба опрацювати безліч фактів, ідей, текстів, теорій. По- третє, критичне мислення починається з постановки запитань і з’ясування проблем, які слід розв’язати.Четверта ознака –критичне мислення вимм\агає переконливої аргументації. Людина, здатна критично мислити, усвідомлює, що існують різні способи вирішення тієї самої проблеми. Вона знаходить їх, відбирає найдоцільніші й доводить, що обраний спосіб є найлогічнішим та найоригінальнішим. По- п’яте, критичне мислення є мисленням соціальним.
Із вище сказаного можна зробити висновок, що критичне мислення містить у собі не тільки розвиваюче, пізнавальне, навчальне навантаження, а й виховне. Застосування критичного мислення досягається завдяки наступним етапам:
- «виклик- осмислення –роздум»;
- сприйняття інформації;
- аналіз висновків із інформації;
- зіставлення їх із протилежними точками зору;
- розробка системи доказів;
- прийняття рішення.
Формування та розвиток критичного мислення здійснюється завдяки застосуванню таких інноваційних технологій :
- науково- дослідницька робота;
- проектна технологія;
- блокова система;
- технологія ситуативного моделювання;
- опрацювання дискусійних питань;
- ігрові технології.
Від етапів критичного мислення залежать методи і прийоми .
На першій стадії «Виклик » учні аналізують свої знання з теми, демонструють первинні знання. На цьому етапі вдалими будуть прийоми «Мозкова атака», «Клячові терміни», «Журналістські запитання» , «Знаємо- хочемо дізнатися - дізналися», «Дошка запитань».
. На другій стадії «Осмислення» доцільними будуть прийоми «Таблиця пропозицій», «Ажурна пилка», «Лінгвістичний експеримент», «Чарівна скринька». На третій стадії « Роздуми» можна застосувати прийоми «Круглий стіл», «Дебати», «Так- ні» , метод проектів та його різновиди, підсумковий порт фоліо, прийом «Якщо б ...».
У своїй роботі я частіше всього використовую прийоми «Мозковий штурм», «Гронування», «Мікрофон», прийом « Інформаційний пакет », метод незакінчених речень.
Наведу приклади використання деяких прийомів у своїй роботі.
У 5 класі під час вивчення драми –казки Олександра Олеся «Микита Кожум’яка»на початку уроку розкладаю картки із записаними на них термінами :п’єса, дія, антракт., ремарка, діалог, драматичний твір, гіпербола. Учні вибирають картку і дають визначення терміну , а на підсумковий урок готують бліц – інсценування уривків казки.
У середніх класах досить ефективним є літературні диктанти , зокрема «Істинне – хибне» або « Так- ні», де учні свою згоду позначають знаком плюс ( + ), а незгоду знаком мінус (-).Наприклад: під час закріплення теоретичного матеріалу про різновиди обрядових пісень у 6 класі проводжу самооцінювання за цією технологією .
1
|
Обрядова поезія виникла після прийняття християнства
|
-
|
2
|
Русалки були добрими істотами, тому що про них склали русальні пісні
|
-
|
3
|
Купальські пісні виконувалися під час купання в річці
|
-
|
4
|
Жниварські пісні поділяються на зажинкові, жниварські та обжинкові
|
+
|
5
|
У жниварських піснях прославляється праця хлібороба
|
+
|
6
|
У колядках простих селян називали князями, боярами.
|
+
|
Цей прийом можна застосовувати на етапі перевірки домашньоо завдання або засвоєння нових знань. Схожим є прийом «Лови помилку » Розповідаючи про письменника або його твір, навмисне припускаюся помилки. Учні мають її виправити.
Цікавим є прийом . який спонукає до уважного вивчення життєпису письменника , змісту його творів є рольова гра , Прес –конференція.Один учень або кілька «вживаються» в роль митця. Інші готують для нього низку запитань. Спираючись на здобуті з підручника та інших джерел знання, « письменник» дає інтерв’ю.
Універсальними збудниками думки та емоцій є також прийоми «Незакінчені речення », « Мікрофон » ,« Формула початку». Ось які формули початку можна застосувати на стадії рефлексії:
-Я прийшов до цього рішення, бо …
- На цьому уроці найважливішим відкриттям для мене було…
Способи формування критичного мислення
Головною передумовою розвитку критичного мислення є теза: “Освіту не
дає вчитель, її здобувають і учні”. Тому діяльність учня включає методику
роботи з інформацією, форми, методи та прийоми учіння та самооцінки.
Технологія критичного мислення базується на вихідній особистій
інформації, оскільки сприйняття будь-якої інформації залежить від
попереднього досвіду дитини. Навчальна діяльність починається з
формулювання та усвідомлення проблем, пошуку та осмислення нової
інформації і завершується самостійним розв'язанням цих проблем,
формуванням своїх суджень. Порівняння нового матеріалу з особистим
досвідом робить інформацію більш значущою для учня, розвиває аналітиче мислення.
Основні прийоми технології: мозковий штурм,розширена лекція,
постановка учнями запитань, читання з позначками, дискусія.
Розумові дії, які формуються під час використання технології: знання;
розуміння; використання знань та вмінь; аналіз; синтез; оцінювання, уміння
роботи висновки.
Типи проблемних навчальних запитань під час дискусії:
Запитання, для відповіді на яке в учнів не вистачає інформації. Вони
повинні прочитати певний матеріал, що стане джерелом їхньої відповіді.
Питання, для розв'язання якого потрібно застосувати складний алгоритм
мислення. З інтелектуального кута учня виведе лабіринт “сократівських
питань”
Питання, для відповіді на яке необхідно знайти паралель, аналогію.
Оскільки література є особливим видом художньої свідомості, вона
створює певні архаїчні стереотипи й водночас руйнує їх. Тим самим література формує етичне, толерантне ставлення до чужої думки. Саме урок літератури покликаний стимулювати критичне мислення й духовну відповідальність суб'єктів навчання.
Як же розпочинати цю роботу в 5-6 класах 12-річної школи?
Необхідно пам’ятати, по-перше, що рівень мислення учнів цієї вікової
категорії перебуває на його початковій стадії-критичності, що зароджується.
Учень же має навчитися критичності констатуючої, а потім – корегуючої.
По-друге, в учнів не сформовані спеціальні компетенції літературної
освіти. І, по-третє, в цьому віці інтерактивне навчання й розвиток учнів
перебувають у прямому нерозривному зв'язку.
Отже, вчителю-предметнику потрібно сформувати в учнів найнеоб-
хідніші для уроку літератури навички, які стануть підґрунтя розвитку їхнього
критичного мислення: уміння працювати з художнім текстом, навички ведення навчальної дискусії, навчального діалогу роботи в команді, прийняття рішень...
У педагогічній діяльності я використовую інформаційно-комунікаційні,
проектні, особистісно орієнтовані технології та інтерактивні методики. Серед них найбільш оптимальними є пошуковий, діалогічний, евристичний методи, метод сократівської бесіди, метод дослідження (тобто такі, що призводять до досліджувальної рефлексії при відповідях на запитання: “А якщо...?”,”Що таке...?”),а також такі методики, як “Спрямоване читання”, ”Карта персонажів”, ”Робота з таблицею”, “Мозковий штурм”, ”Взаємне навчання”, дидактичний театр, драматизація.
У результаті використання цих методів школярі опановують уміння
аналізувати образи, ключові епізоди, дискутувати, працювати з художньою
деталлю.
Ефективними прийомами та способами формування критичного
мислення вважаю такі, як вивчення понять, рецензування, обговорення
прочитаного, написання есе, доведення або спростування гіпотези.
У результаті такої цілеспрямованої роботи учні створюють конструкт на
базі готового конструкту, усвідомлення і передають своє власне мислення
своїми власними словами. Таким чином, особисті знання переходять на рівень самоусвідомлення, формується власна учнівська “схема” для мислення про певну тему чи ідею.
Як оптимальну можна запропонувати таку модель уроку:
1 етап — Організаційний. Учитель перевіряє підготовку учнів до
заняття, сприяє організації уваги учнів.
2 етап — Актуалізація опорних знань. Учитель сприяє
відтворенню знань, умінь, життєвого досвіду учнів.
3 етап — Зіткнення учнів з проблемою й висловлення
первинних гіпотез. Учитель пропанує проблемну ситуацію, яка може ґрунтуватися на здивування або пов'язана з інтелектуальним утрудненням.
Учням пропонують суперечливі факти, теорії, точки зору. Учні усвідомлюють сутність утруднення та шукають способи розв'язання проблеми шляхом здогадки або висунення гіпотез.
4 етап — Визначення теми й мети уроку. Учні за допомогою
вчителя формулюють навчальну проблему та через неї тему й мету уроку.
5 етап — Робота над гіпотезами, висловленими учнями. Учні
збирають та аналізують дані, необхідні для розв'язання проблеми Учитель сприяє актуалізації життєвого досвіду учнів, спонукає дітей до висунення ідей.
6 етап — Обговорення гіпотез. Загальний висновок. Учні
визначають причиново-наслідкові зв'язки, формулюють висновки щодо проблемного питання запропонованого на початку уроку.
7 етап — Підсумковий. Учитель проводить бесіду, підбиває підсумок
уроку, коментує відповіді та роботу учнів.
8 етап — Домашнє завдання. Учитель сприяє розумінню учнями
цілей, змісту й способів виконання домашнього завдання.
Поєднання на уроці асоціативного, образного мислення учнів із
глибоким аналізом тексту на матеріали образності, первинного враження,
візуалізації дає змогу синтезувати чуттєві й інтелектуальні начала для
сприйняття художнього твору, глибоко розуміти природу мистецтва, духовно розвиватись, тонко відчувати, співчувати й співпереживати.
Цікавим, на мою думку, для розвитку критичного мислення учнів є
використання й поєднання інформаційно-комунікаційних технологій та методик критичного мислення.
Працює за такою моделлю:
ДИВИМОСЯ→АНАЛІЗУЄМО→СИНТЕЗУЄМО→
СТВОРЮЄМО ВЛАСНИЙ КОНСТРУКТ→ОЦІНЮЄМО.
Такий підхід сприяє розвитку навичок мислення високого рівня (аналіз,
синтез, оцінювання) в учнів середніх класів.
На уроках української літератури і мови намагаюся розвивати
комунікативні вміння школярів шляхом створення проблемних ситуацій,
постановки дискусійних питань. Так, перед ознайомленням з оповіданням
Л.І.Смілянського “Лідер” запрошую учнів до роздумів запитання “Кого можна назвати лідером?”.
Під час аналітичної роботи над твором на допомогу приходять “Схеми
опори”:
- тема розкривається; проблему можна вирішити; конфлікт —
розв'язати;
- твір: розповідає, відображає, описує, ознайомлює, розкриває,
характеризує; показує, передає, викладає, пояснює, наголошує, закликає,схвалює, звеличує, засуджує, заперечує, стверджує, переконує;
- текст зосереджує увагу на чомусь, висловлює думку щодо...,
висвітлює питання про..., спонукає до роздумів, викликає у читача прагнення...,відстоює думку..., змушує читача замислитися..., підводить до висновків.
Одним із ефективних засобів залучення учнів до читання є гра.
Навчання у грі покликане реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: вивільнення емоцій, можливість самовизначення, надихання і допомога розвитку творчої уяви, зростання навичок співробітництва , висловлювання власних думок.
Впроваджую як загальновідомі ігри - “Вгадай героя за його словами”,
“Переплутані пелюстки”, “Доповни речення”, “Веселий олівець”, кросворди
так і самостійно розроблені нижче подані ігри.
“Ланцюжок запитань” . Учні ставлять по одному питанню з
самостійно складених за прочитаним твором ланцюжком один одному. Якщо відповіді немає або неправильна, на допомогу приходить “ведучий” (учень, який знає відповіді), щоб не був розірваний “ланцюжок”.
“Не помились”. Учням потрібно обрати лише ті речення або факти,
які стосуються життя та творчості певного письменника.
“Літературний двобій”. Учні готують самостійно запитання за
прочитаним твором. Вчитель викликає до дошки по 2 учні, чиї відповіді були правильними і змістовнішими, а запитання цікавішими.
Використовую інтерактивні технології: “Займи позицію”. Школярам пропаную вибрати одну з позицій, яка їм найближча, й аргументувати її. Наприклад:
Щастя — це означає бути коханим і кохати.
Щастя — це матеріальний добробут.
Щастя — це вірність.
Щастя — це.....
Метод “Не закінчене речення” застосовую наприкінці року :
“На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було...”
“Ця інформація допомогла нам зробити висновок, що...”
“Я успішно засвоїв новий матеріал і вмію...”
Рольові ігри дають змогу вжитися в емоційний стан героя, зрозуміти
причини його вчинків, а через них — себе, розвивають акторські здібності:
“Вживання в емоційний стан героя”, “Цікаво дізнатися”. На уроці за казкою
Івана Липи “Близнята” провели рольову гру “Зустріч, якої не було”. Під час гри діти у ролі двох братів розкрили погляди героїв на сенс життя та відповіли на питання учнів класу щодо висловлення позиції. Завершили урок прийомом “Мікрофон”: Що я розумію під словом «щастя?» Такі ігри створюють умови для спілкування , вчать вести дискусію, аргументувати власну точку зору, розвивають критичне мислення.
З великою зацікавленістю учні беруть участь в інсценізації творів або
уривків з них. Для цього обираю невеликі, але важливі для сприйняття змісту епізоди. Після інсценізації обов'язково проводжу аналіз побаченого: якими були герої? Як вони себе поводили? Чому? Це сприяє мотивації саморозвитку, залученню та збагаченню власного досвіду, зумовлює потребу набуття нових знань.
Методи проектів вважаю однією із основних технологій формування
ключових життєвих компетентностей учнів. Адже діти, працюючи над
створенням проекту, навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, постійно вдосконалюватися. У своїй практиці я впроваджую дослідницькі, творчі (ілюстрації до творів, власні вірші, казки) ігрові, інформаційні медіа-проекти. Учні створюють портфоліо – систему своїх творчих наробок: малюнки, до вивчених творів; кросворди, складають свої оповідання, казки, вірші тощо .
Роздуми дітей над текстами В.О. Сухомлинського, Б.С. Лепкого,
В.А. Симоненка, В.Я. Бровченка, В. Винниченка, С. Черкасенка та багатьох
інших авторів змушують аналізувати не лише вчинки персонажів, а й свої,
допомагають розібратися (з допомогою педагогів) в різних моральних
ситуаціях. Це дає змогу не лише розвивати критичне мислення учнів, а й
використовувати матеріал уроків з виховною метою.
Розвиток духовності на уроках української літератури
Сьогоднішній час вимагає від педагога не лише давати знання, а й
виховувати свідомого громадянина, патріота своєї Батьківщини. В основу ідеї моєї роботи, крім розробок сучасних науковців, була покладена і спадщина В.О.Сухомлинського, який у центр педагогічної діяльності ставив особистість учня. “Моє заповітне бажання — передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити”, - писав він у листі до дочки. І я у своїй роботі намагаюся вирішити це важливе завдання і багато часу приділяю виховним методам впливу на школяра. На мій погляд, основою стосунків вчителя і учнів повинна бути творча співпраця, а її кінцева мета — виховання свідомої, впевненої і сильної особистості. Вважаю, що досягти цієї мети можна за наявності двох основ: власних можливостей вихованця та знань і майстерності вчителя. Обов'язковою для вчителя є віра в можливості кожної дитини, створення ситуації успіху.
На уроках української літератури дбаю, щоб діти були допитливими
дослідниками і відкривачами. Часто учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Учитель повинен створити творчу атмосферу, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. Для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр (особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу «Я - шкільна дошка», «Я - квітка у полі», «Я – сонце»
Інколи корисно використати ситуацію, яка складається на початку уроку. І це буде найкращою мотивацією до діяльності, ситуацією успіху і творчого розвитку.
Наприклад, на початку уроку пішов сніг чи дощ, який здивував усіх дітей. Треба використати цей момент як мотивацію до роботи. Запропонуйте школярам написати вірш про дощ, де б не було слова «дощ». Таким чином ви згадаєте ряд термінів: клаузула, рима, стопа, віршовий розмір, епітет, метафора. Коли в інший час діти захочуть їх повторити чи згадати вдумливо, як в такі моменти?
Взагалі, питання поетичної творчості дуже важливе в умовах середньої школи. Зрозуміло, не кожен учень стане поетом, але віршувати, як і навчити читати виразно, можна кожного школяра.
Це сприяє розвитку критичного мислення, умінню висловлювати свої думки стисло і глибоко, розвиває творчу уяву, а у дійсно обдарованих - прихований талант..
З цією метою, починаючи з 5 класу, хоча б у 5 класі, проводяться систематичні заняття гуртка з основ віршування (див.додаток 17 ). Як правило приходить 5-7 дітей, з якими ви працюєте систематично .Знання до інших однокласників учні свідомо і несвідомо передадуть самі
При вивченні теми “Історичне минуле нашого народу” знайомлю
п'ятикласників з народними переказами та легендами “Про запорожців”, “Ой
Морозе-Морозенку!”, “Звідки пішло прізвище Богдана Хмельницького”,
“Богатирі”, “Як Сірко переміг татар” та іншими. Намагаюсь довести до
свідомості учнів, що національно-визвольний рух українського народу,
нескореність національного духу. Прагну сформувати в дитячих душах
національну гордість, власну людську гідність .
При проведенні виховного позакласного заходу “Козацькому роду
нема переводу” школярі мали можливість поглибити знання про запорозьких
козаків. За допомогою словничка довідалися, що слово “козак” означає “вільна
людина”; дібрали прізвища, які походять від цього слова: Козак, Козаченко,
Козачук, Козакевич, Козачок, Козаков, Козачинський... Дізналися, що
узвичаєною нормою стало іменувати козаком не тільки учасників Війська
Запорізького, а і його нащадків.
Знайомлячи дітей з прислів'ями і приказками, маю унікальну можливість
донести до їхньої свідомості поняття про кращі людські якості, які містять у
собі ці короткі вислови, що влучно виражають узагальнений народом досвід,
повчають. Інтерес у школярів викликають такі види робіт: пояснення змісту
прислів'їв та приказок, виразне читання, конкурс “Хто найбільше запам'ятав?”;
завдання з'єднати стрілочками відповідні частини прислів'я, дібрати прислів'я
на задану тему, закінчити прислів'я; складання творів-роздумів за прислів'ями
“Скажи мені хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти”, “Без роботи день роком стає”,
”Стук-грюк, аби з рук” тощо. Перед написанням твору з'ясовуємо: у яких
випадках прислів'я уживається, яка головна думка випливає з прислів'я? Учні
зачитують твори, тоді аналізуємо і робимо висновок: “Від прислів'я не втечеш”,
“У прислів'ях правди шукай” тощо (малюнок2).
Застосування виховного ідеалу української народної педагогіки
підносить повноправну індивідуальність особистості зі своїм самопізнанням і
повним утвердженням власного “я” цілком імпонує національній природі
української дитини й дає оптимальні результати в її розвитку. У своїй
педагогічній практиці часто звертаюся до творчої спадщини педагога-
практика Василя Сухомлинського. Згідно з нею використовую на уроках
української літератури найкращий, психологічно довершений інструмент, який
завжди спрацьовує, викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращим — це
звернення педагога до серця й розуму дитини, а не намагання повчати,
вказувати їй, розпоряджатися нею. За такої умови відбувається не лише вплив
учителя на вихованця, а й поєднання їхніх прагнень, зусиль у спільну дію,
виникає об'єднуючий мотив, який забезпечує гуманні стосунки вихователя і
дитини, їх взаємодію.
На уроках літератури я познайомила п'ятикласників з творчістю
видатного педагога-письменника В.О. Сухомлинського. Готуючись до уроку
позакласного читання за його книжкою “Чисті джерела”, за два-три
тижні запропонувала учням твори для читання і обговорення в класі. Тематику
оповідань добирала, виходячи з їх морально-етичного “голоду”,
інтелектуального рівня, вміння читати художній твір і розуміти його підтекст.
За тиждень до уроку виділила оповідання і запропонувала конкретним учням
подумати, як би вони “принесли” цей твір у клас, з чим би в ролі вчителів
прийшли до своїх учнів, як я йду до них.
А вже безпосередньо на уроці сказала: “Я вчуся у ВасиляОлександровича, як вчити дітей, не бути “сіреньким” вчителем, а ви вчитеся у
мене. От зараз ми і побачимо, як і чого ви навчилися у мене, які ви будете
”вчителі”. Можливо, в майбутньому хтось і не стане вчителем, але батьком і
матір'ю буде кожен. Виховувати дітей — це велика і тяжка праця, якій треба
багато і довго вчитися. Хочу побачити, як ви вмієте читати, розумієте підтекст
твору, чи допомагає література утвердитися в самому собі, щоб досягти
заповітної мрії.
На цьому уроці кожен учень прагнув виступити у ролі вчителя і вплинути
на почуття і свідомість однокласників, щоб вони пережили привабливість добра
і нетерпимість до зла, запрошуючи їх до співрозмови, до висловлювання своїх
думок на ту чи іншу життєву ситуацію чи вчинок. І слід відзначити, що на
цьому уроці байдужих не було. Всім хотілося брати участь у обговоренні творів,
а ще більше було бажання допомогти “вчителям-учням” отримати хорошу
оцінку, адже як вони цікаво вели цей незвичайний урок!
Особливе місце займають уроки вивчення творчості Т.Г. Шевченка
—поета і художника, який є частиною поняття “Україна”. Намагаюся довести
до свідомості учнів все те, що принесло славу Великому Кобзарю —
неперевершену поезію, якою він виступив на захист поневоленому народу і
показав світові, що українці — не малороси, а гордий, волелюбний народ, зі
своєю багатою культурою, звичаями, традиціями, мовою. Під час таких уроків
діти інсценують уривки з біографії малого Тараса, проводимо уроки-свята,
присвячені пам'яті поета, уроки-конкурси, на краще декламування віршів
Т.Г. Шевченка, відвідуємо “Тарасову світлицю”, де учні екскурсоводи
розповідають про життєвий шлях Кобзаря ,запрошуємо молодші класи до
світлиці-галереї, в якій знайомимо з живописом митця (малюнок 3)
Поринаючи з дітьми у світ народних і літературних казок, допомагаю
п'ятикласникам на прикладі героїв казок зосередитись на моральних акцентах
боротьби добра і зла, красивого і потворного; зосередитись на проблемі вибору
людиною своєї життєвої позиції і моральної поведінки: оптимістичної чи
песимістичної; плекати в дітях культ героїчної особи на прикладі героїв казок;
виховувати гуманізм, високі моральні якості. Відомий український педагог
Василь Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитячому віці, назавжди
відкладають у серці “зернятка людяності, з яких складається совість”.
На підсумковому уроці позакласного читання “Моя улюблена
казка” пропоную дітям прокоментувати слова Валерія Шевчука, які записані
на дошці “Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті сміливими і мудрими,
долати перешкоди й біди і не забувати добра світлого, бо тільки цим і
вимірюється наша людська гідність” .
На мою думку, у виховній роботі найбільш важлива роль
належить живому переконливому слову, бо як вчить великий педагог
В.О. Сухомлинський: “Слово — це найтонший різець, здатний доторкнутися до
найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним — велике
мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож
оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!”.
Висновки і пропозиції
Запровадження досвіду з формування критичного мислення та розвитку
духовності учнів 5-6 класів 12-річної школи сприяє формуванню інтелектуально
розвиненої, високодуховної людини та розвитку її творчих здібностей.
Спостереження довели, що такий підхід у роботі з учнями 5-6 класів
розвиває інтелектуальну й духовну сфери особистості; сприяє створенню на
уроці комфортного освітнього середовища; підвищує мотивацію до навчання;
посилює активність учнів на уроці; дає можливість самореалізації та
самоствердження дитини як особистості, що позитивно позначилося на рівні
навченості учнів 5-6 класів у 2007-2009 н.р. Розвиток критичного мислення
особливо посилюється під час активних форм роботи, під час аналізу творів та
проведення позакласних заходів.
У результаті цілеспрямованої роботи з формування критичного мислення
учні вміють виконувати складні мисленнєві операції, відповідати на запитання
високого рівня, інтерпретувати текст, виробляти свій контекст і самостійно
навчатися. Формуються творчо розвинені особистості з критичним мисленням,
здатні до самоосвіти, самопізнання, самореалізації, самооцінювання та
спроможності діяти самостійно за будь-яких обставин.
Успішною і результативною, на мою думку, робота вчителя-словесника
буде за умови дотримання таких правил:
Учитель і учень — партнери, рівні у процесі навчання. Поважають
один одного.
Кожен учень — унікальна обдарована особистість. Відкрий її.
Не марнуй жодної хвилини уроку. Використовуй їх максимально.
Знання — це скарб. Наповни ними себе.
Позитивні емоції — запорука якісного навчання. Створи ситуацію
успіху.
Я впевнена, що зацікавити, повести за собою спроможний лише
той педагог, який сам перебуває у постійному пошуку. Адже ще
В.О. Сухомлинський закликав: “Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не
буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших...”
Комментариев нет:
Отправить комментарий